Історія села Олянине

Площа с. Олянине 1,7 кв.км , розташоване на відстані 29 від м. Камянка.

Найближча залізнична станція – Сердюківка.

 З повідомлень старожилів с. Олянине було засноване в XVII столітті. Назву село отримало по імені власниці села польської поміщиці Оляни. В 1858 році село було продане Софією Бороздіною підполковнику Францу Нарвойту, який помер в 1858 році. Потім село належало Владиславу Івановичу Нарвойту. До сіх пір зберігся надгробний постамент з могили В. Нарвойта, з якого відомі дати народження і смерті – 1833 -1898р. Селяни працювали в панській економії. В 70 –ті роки XIX ст. була побудована дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці, будівля якої збереглася до наших днів, але знаходиться в занедбаному стані та не функціонує. При церкві була заснована церковно – приходська школа 4 –х класів. Залишилися з тих далеких часів також панські сходи.

Особливих визначних революційних подій 1905 – 1917 рр. в селі не було. Радянська влада встановлена в 1918 році. Селяни розібрали поміщицьке майно з економії. В 1919 р. при місцевій раді був створений комітет незаможних селян, який допомагав земельній комісії в розділі панської землі. В 1929 р. був створений колгосп «12 – річчя Жовтня».

Факти голодомору 1932-1933 рр. були і в селі Олянине. Очевидці розповідали про ці страшні події. Було забрано активістами в державу останні зернини збіжжя з господарств селян. Вимирали цілі сім’ї від голоду. В їжу добавляли бур’ян. В селі померло багато людей. Їх ховали по кілька в одній ямі. Від цих жахливих подій постраждала кожна родина села.

В період Великої Вітчизняної війни загинуло 56 односельчан. Їх імена викарбувані на Обеліску Слави в центрі села. Зихищаючи село, загинуло 33 воїни, імена 17 залишились невідомими. Вони поховані в братській могилі. Земляком був Герой Радянського Союзу Дриженко Іван Олексійович, який героїчно воював на фронтах війни. В честь знаменитого земляка названо вулицю. Село Олянине звільнене від фашистських загарбників в січні 1944 року.

За післявоєнні роки господарство і село були відбудовані. В радянські часи на території села працювала сільська рада, восьмирічна школа, магазин, бібліотека, клуб. В 1974 р. було закрито школу в селі, а дітей стали возити в школу с. Радиванівки.

 90 – ті роки XX ст. - роки занепаду села. Різко зменшується кількість населення села, перестає функціонувати колгосп, закривається бібліотека та клуб.

В наші дні село підпорядковане Радиванівській сільській раді. В селі проживає 70 осіб.