Історія села Радиванівка
Село Радиванівка площею 2,7 км розташоване на південь від міста Сміла на відстані 40 км, від міста Камянка - 25 км. Найближча залізнична станція Сердюківка.
З повідомлень старожилів села, переказів їх дідів і прадідів село засноване в ХYІІ столітті. Першу назву село отримало – Крижівка, по прізвищу поміщика Крижанівського, пізніше Радиванівка, по прізвищу поміщика Радивона.
Звістка про революцію 1905 і 1907 року у Петрограді та інших містах царської Росії дійшла до села, селяни відмовились від роботи в панській економії. Особливих революційних подій в селі не було. Радянська влада встановлена в січні 1918 року. Селяни розібрали поміщицьке майно в економії.
Першим головою сільської ради був Бащенко Хома. Тоді ж був створений селянський комітет по розділенню землі між селянами. Всього було 600 га поміщицької землі та 30 га церковної, по 0,75 га на душу.
В 70-х роках ХІХ ст. в селі була збудована Покровська церква (1876). На жаль, ця унікальна споруда була зруйнована наприкінці 80-х років ХХ ст.
В 1884 році відкрилась церковно- приходська школа, в якій навчалось 25 дітей. Учителем був дяк Семен Антонович Лебедович. Перший учитель з’явився в 1887 році, учні писали на грифельних дошках. «Закону Божого» навчав сільський дяк. В селі був шинок, торгівля Лимара.
В 1919 р. при місцевій раді був створений комітет незаможних селян, головою якого був Жмурко Порфентій Сидорович. Комітет допомагав земельній комісії в розділенні панської землі.
У роки громадянської війни через село проходили загони банд Зеленого, Григор’єва, а в 1920 році село захопили денікінці, вони грабували селян, вбивали активістів.
Для охорони села загальними зборами було визначено охорону в кількості 12 осіб. Головою комітету охорони був призначений місцевою радою Тюпа Панас Вакулович. Боротьбу за встановлення радянської влади на селі очолили Тюпа Панас Вакулович, Сторчеус Антон, Бащенко Хома, Зачепа Лука.
В 1921 році в селі встановлено радянську владу. Місцева рада одержувала директиви і вказівки від Телепинського волісполкому. В 1921 році була відкрита школа в складі 1 – 2 класів, а в 1923 році відкриті 3 – 4 класи. В школі навчалось 50 дітей селян. В 1925 році відкрита хата – читальня, при якій функціонувала бібліотека, зібрана сільськими активістами.
В 1928 році була організована комісія по ліквідації неписемності. Тоді ж виникла перша сільськогосподарська артіль під назвою «Червоний орач». Головою артілі був Сторчеус Іван Климович. Організаторами колгоспного будівництва були Тюпа Панас, Зачепа Прокіп. Колгосп об’єднував спочатку 42 селянські господарства. Тяглова сила становила 10 волів, 20 коней, 15 плугів, 1 сівалка. Перед Великою Вітчизняною війною колгоспне господарство мало в наявності: 62 воли, 100 коней, 115 корів, 1 двигун, 1 автомашина ГАЗ – 53, 1 молотарка, 5 колгоспних будівель.
В 1934 р. відкрита семирічна школа.
В період Великої Вітчизняної війни захищати Батьківщину пішло 250 односельців. За бойові заслуги 8 осіб нагороджено Орденом Великої Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, Орденом Слави – 3 особи. Додому повернулося 150 осіб. Імена наших земляків, які загинули, захищаючи Батьківщину, викарбувані на Обеліску Слави.
Село було звільнене від німецько – фашистських загарбників у січні 1944 року.
За повоєнні роки господарство і село були відбудовані. На території сільської ради розміщені с. Олянине і селище Богданівське.
В 1966 році проживало 2443 особи. В той час були збудовані БК, контора, дитячий садок, магазин, родильний дім, ФАП.
В 1967 році на честь Великої Жовтневої соціалістичної революції та встановлення радянської влади на Україні колгоспом «Дніпро» було збудовано приміщення школи, яке функціонує і нині. У 1987 році до першого корпусу була добудована майстерня, їдальня і приміщення кочегарки. У 1995 році школа отримала статус загальноосвітньої І – ІІІ ступенів.
90-ті – роки занепаду села. Різко зменшилося населення. В даний час на території проживає 426 осіб. Колгосп реформовано в ТОВ «Хлібороб». Після визнання ТОВ «Хлібороб» банкрутом , землі було передано в оренду ТОВ «Інвестагропром». Зараз землі знаходяться в оренді також в ТОВ «Олімп» та ФГ «Руденко».
В 2013 році на місці зруйнованої церкви закладено і освячено капсулу та наріжний камінь майбутньої каплиці. Спонсором розробки проекту каплиці та початку її будівництва був наш земляк професор Іван Миколайович Бездітний.
